LIMINAL

LIMINAL— перформативне шоу, присвячене сучасному переосмисленню української демонології як культурного коду, що формує ідентичність в складних умовах сьогодні.LIMINAL

Українська демонологія існує поза моральними категоріями. Її персонажі не вписуються в традиційні уявлення про добро і зло — ними керує власна внутрішня логіка. Це фігури межі, переходу та нестабільності. Вони не судять і не пояснюють, а відображають.

У процесі створення колекції команда UPSLOWUSE співпрацювала з культурологами, досліджуючи історичні, народні та усні джерела, пов’язаних з українськими міфічними істотами. Фокус був спрямований не на зовнішні образи, а на характер і внутрішні правила, за якими діють ці фігури, на їхню психологічну структуру. Саме ці якості були трансформовані в дизайн одягу та загальну пластику персонажів.

Функціонуючи як сучасне прочитання міфологія звертається до українського ДНК як до складної, багатошарової системи, що не зводиться до чітких визначень та дозволяє говорити про міф як внутрішню силу. Тіньова сторона ідентичності тут не заперечується і не маскується, а визнається як необхідна частина цілісності.

Центральна думка колекції :

«демони» живуть серед нас. А можливо, це і є ми.

В контексті сучасної української реальності ця тема звучить особливо напружено. LIMINAL фіксує стан життя між хаосом, нестабільністю та постійними випробуваннями — стан, у якому трансформація стає необхідною.

Основу колекції формує впізнавана мова UPSLOWUSE: апсайкл-вироби з деніму та вручну в’язані речі з переробленої шерсті. Уперше в колекції з’являється картатий мотив. На перший погляд — новий, насправді ж глибоко вкорінений в історії бренду. Від початку UPSLOWUSE працює з уживаними картатими сорочками, часто використовуючи їх як внутрішню підкладку. У LIMINAL клітинка виходить назовні — як стримане розкриття того, що завжди було всередині. Силуети, матеріали та ручні техніки передають стани, темпераменти й напругу ключових персонажів.

Презентація колекції відбулася у перформативному форматі, що свідомо відмовляється від лінійної логіки традиційного catwalk. Моделі з’являлися як на подіумі, так і серед глядачів, рухаючись непрямими, хаотичними траєкторіями та постійно зміщуючи фокус уваги. Відсутність єдиного напрямку створювала відчуття напруженої присутності: глядач не знав, звідки з’явиться наступна фігура і де необхідно зосередити погляд.

Показ перетворився на досвід перебування всередині події — там, де межа між спостереженням і участю стає нестійкою.

Вовкулака — людина, яка перетворюється на вовка, добровільно або внаслідок прокляття чи чаклунства. Він існує між людською і тваринною природою, поступово втрачаючи контроль над власними інстинктами. В образі читається боротьба між свідомістю людини та дикою природою, яка бере над нею гору.
Характерник — напівлегендарний образ козака, якому в народних переказах приписували надприродні здібності: невразливість у бою, передбачення майбутнього, зцілення та вміння впливати на людей і сили природи. Нас зацікавив характерник як уособлення внутрішньої сили й абсолютного самоконтролю, на відміну від демонічних персонажів колекції, він не підкоряється стихії, а ніби сам керує нею.
Лісовий дух (ЛІСОВИК) в українській демонології пов’язаний із дикою природою, свободою і силою, що існує поза людськими правилами. Іноді може зваблювати, заплутувати й вести за собою, але водночас залишається частиною природного порядку, який неможливо повністю підкорити. Цей образ зацікавив поєднанням незалежності, чуттєвості і внутрішньої сили.

Годованець — домашній дух, якого, за народними віруваннями, людина могла «вигодувати» й утримувати заради достатку та добробуту. Вважалося, що він допомагає господарю примножувати багатство, але ця допомога має свою ціну. Нас зацікавила саме ця залежність: бажання мати більше поступово перетворює людину на заручника власного достатку.
Чугайстер в українській демонології — дикий і сильний, але не ворожий до людини. У народних уявленнях він живе в лісі, може лякати своєю появою, але водночас вважається захисником, зокрема від мавок. Саме ця подвійність — між дикістю й доброзичливістю, первісною силою і роллю охоронця — зробила цей образ особливо цікавим.
Дика баба в українській демонології — це жіночий персонаж, якого пов’язують із жінкою, що померла під час пологів або залишилась у стані незавершеного переходу між життям і смертю. Це образ втрати, болю і материнства, яке не змогло здійснитися до кінця.

Знахарка особлива постать української традиційної культури, якій приписували знання про лікувальні властивості рослин, замовляння та народні способи зцілення. До неї зверталися по допомогу, але водночас її знання та закритість викликали певну настороженість, адже межа між лікуванням і магією в народній уяві була дуже тонкою.
Мавка — один із найвідоміших жіночих персонажів української демонології, лісова істота, пов’язана з природою, красою та спокусою. У народних віруваннях мавками могли ставати душі дівчат, які померли неприродною смертю; вони часто взаємодіяли з людьми в образі вродливих молодих жінок і могли заманювати у ліс. Мавка виглядає привабливою і майже беззахисною, але ця ніжність оманлива.
Мара — це містична істота української демонології, пов’язана з ніччю, сном і страхами. За народними уявленнями, вона приходить до людини вночі, сідає на груди, душить або навіює важкі сни й кошмари. Мара майже не має сталої форми, вона існує радше як відчуття чужої присутності, тривоги й страху, який неможливо пояснити. Образ будується не на прямому зображенні чудовиська, а на відчутті неспокою

Відьма — один із найвідоміших персонажів української демонології, пов’язаний із жіночою силою, знанням і страхом перед тим, що неможливо повністю пояснити чи контролювати. У народних уявленнях їй приписували здатність впливати на природу, людей і побут. Відьма одночасно лякає і приваблює, уособлюючи силу, яку суспільство звикло демонізувати.
Чорт — персонаж української демонології, пов’язаний зі спокусою, хитрістю і свободою від правил. Він здатен перевтілюватися в тварин, зокрема в козла, і взаємодіє з людьми, маніпулюючи ними. Цей образ — це не уособлення зла, а імпульс бажання, гри і внутрішньої свободи.
Упир пов’язаний зі смертю та поверненням померлого у світ живих. За народними уявленнями, він міг виходити з могили вночі, шкодити людям і забирати їхню життєву силу. Це істота, яка вже належить світу мертвих, але відмовляється остаточно залишити світ живих — вона буквально існує на межі двох станів, що напряму перегукується з концепцією LIMINAL.

Русалка в українській демонології — це душа дівчини, яка померла, не встигнувши вийти заміж. Цю постать пов'язували з красою, спокусою і небезпекою, адже вона приваблює людей своєю зовнішністю та загадковістю але потім може втопити. Цей образ зацікавив своєю подвійністю: русалка водночас уособлює невинність і силу зваби.
Перелесниця в українській демонології — це жіночий дух спокуси, який з’являється в привабливій подобі, щоб зачаровувати й зводити з розуму. Вона пов’язана з бажанням, пристрастю і небезпекою, адже її краса ніколи не є нейтральною. Саме ця подвійність — між звабою і загрозою, красою і руйнуванням є основою образу.
Водяний в українській демонології — дух води, пов’язаний із глибиною, небезпекою і невидимою силою природи. У народних уявленнях він міг як топити людей, затягуючи їх у воду, так і допомагати рибалкам, виносячи їм рибу. Саме ця подвійність між загрозою і даром, жорстокістю і щедрістю є особливо цікавим для переосмислення.